Донецький національній технічний університетІндустріальний інститут

Індустріальний інститут ДВНЗ «ДонНТУ» заснований у 1959 році як опорний Навчально-консультаційний пункт Дніпропетровського гірничого інституту. В цей час вузи технічного профілю почали відкривати НКП у невеликих містах промислових регіонів з метою створення максимально зручних умов для отримання вищої технічної освіти без відриву від виробництва.

Cтворений у м.Красноармійську спеціалізований трест «Красноармійськшахтобуд» почав спорудження цілого ряду нових вугільних підприємств у Красноармійському, Селидівському, Добропільському, Олександрівському районах. У 1953 році були здані в експлуатацію шахти: «Новогродівська» №3, «Родинська» №1, у 1954 році – «Водяна» №1 і №3, «Добропільська», «Родинська» №2, у грудні 1958 року розпочала роботу шахта «Краснолиманська» з проектною потужністю 4 тис. тонн вугілля на добу, і на цей період закінчувалося будівництво збагачувальної фабрики «Краснолиманська», проектна потужність якої становила 1 млн. 200 тис. тонн вугілля на рік.

У цей період Красноармійський міській Раді були підпорядковані шахтарські міста Димитров і Родинське та селище міського типу Шевченко. У м. Димитрові було розташоване виробниче об’єднання «Красноармійськвугілля», діяли шахти ім. Г.Димитрова та «Центральна», а в селищі Шевченка одноіменна шахта 19/20. Зважаючи на всі умови, Красноармійськ — великий залізничний вузол, який до того ж розташований на шосейній магістралі Дніпропетровськ-Донецьк, що якнайкраще підходив для відкриття в ньому Навчально — консультативного пункту ДГІ.

Зважаючи на бурхливий розвиток вугільних підприємств у Красноармійському промисловому регіоні керівництво Дніпропетровського гірничого інституту приймає рішення про організацію Навчально-консультативного пункту в м. Красноармійську.

Організації НКП у м. Красноармійську сприяла позиція міського комітету КПУ, рішенням якого трест «Красноармійськшахтобуд» змушений був безкоштовно передати на баланс ДГІ велику двоповерхову будівлю на центральній площі міста (нині центральний корпус КІІ ДонНТУ). Будівля зайняла земельну ділянку в 0,65 га і мала загальну площу в 3875 м2, у тому числі навчальну 2200 м2, НКП отримав також половину котеджу (3 кімнати) по вул. Добролюбова, де було організовано гуртожиток для викладачів із м. Дніпропетровська, які перебували у відрядженні у м. Красноармійську для проведення занять і сесій. У Навчально-консультаційному пункті передбачалося запровадження різних форм навчання: комбіноване (денне) вечірнє, заочне.

Студенти денного відділення ДГІ за спеціальностями гірничі інженери-електрики та розробники корисних копалин підземним способом повинні були перші три курси працювати на шахтах Красноармійського промислового району та Західного Донбасу (Павлоград). У НКП заняття для них планувалося проводити за вечірньою формою навчання, але основними формами навчання для НКП м. Красноармійська передбачалися вечірня і заочна.

Восени 1959 року був оголошений перший набір студентів. Серед 52 перших студентів вечірнього відділення: 27 навчались за спеціальністю «Гірнича електромеханіка» і 25 за спеціальністю «Розробка корисних копалин». Поступово відбувалося введення та оснащення нових аудиторій та лабораторій, в оздобленні яких активну участь брали викладачі та студенти НКП. В організації навчального процесу під час першого навчального року велику роль відіграв талановитий організатор, кандидат технічних наук Іван Андрійович Кіяшко. Багато приладів та обладнання були привезені із м. Дніпропетровська, також суттєвий внесок у форування матеріальної бази НКП надали трести «Красноармійськшахтобуд» та «Красноармійськвугілля», завдяки розважливій позиції управляючих цими трестами Хохлова і Потапова, які безкоштовно передали НКП велику кількість новітнього шахтного обладнання у вигляді технічної допомоги. Спочатку заняття велися блоками по 2-3 учбові дисципліни для зручності викладачів, які приїздили для їх проведення з м. Дніпропетровська. До учбового процесу залучались ведучі професори ДГІ Абрамов, Дуганов, Волотковський, Воробйов, Іванов, доценти Пєтухов, Маймін, Юрловська, Цейтлін, Шишков, Подольський, Бахурін, Поставний, ст.викладачі Мамон і Бажан.

У 1961 році Красноармійський НКП отримав офіційний статус загально-технічного факультету (ЗТФ) ДГУ. Першим деканом факультету був призначений Михайло Васильович Маріщенко, який незадовго до цього захистив кандидатську дисертацію з шахтобудівній спеціальності. На цей час вже більшу частину навчальних курсів викладали штатні викладачі: «Нарисна геометрія і технічне креслення» – ст. викладач Вознюк І.П. і асистент Кислицька В.А., «Теоретична механіка» – ст. викладач Студинська С.В., «Опір матеріалів» – ст. викладач Полосін Г.О. і асистент Татьянченко М.А., «Теорія механізмів та машин», «Деталі машин» – ст. викладач Жлобіч М.Я., «Технологія матеріалів» – ст. викладач Губанов Б.П., «Хімія» – ст.викладач Малінка Г.Д. і асистент Вознюк Л.П., «Фізика» – ст. викладач Павлов А.М., і асистент Павлова П., «Математика» – ст. викладач Дашковський Л.Г., «Іноземна мова» – ст. викладач Зендер П.С., «Суспільні дисципліни» – ст. викладач Божко М.А., асистенти Мандрика В.Є. та інші. Штатні викладачі були прикріплені до кафедр базового інституту відповідного профілю, їх запрошували на засідання базових кафедр, вони отримували відповідну методичну допомогу у створенні лабораторій і навчальних кабінетів.

У 1963 році число студентів на ЗТФ вже перевищило 1000 чоловік, а штат викладачів – 30. Керувати таким колективом із м. Дніпропетровська ставало вже складніше, у зв’язку з цим наприкінці 1963 року керівництво ДГУ отримало дозвіл Мінвузу на створення у Красноармійському загально-технічному факультеті двох кафедр: кафедра загально-інженерних дисциплін (ЗІД) та кафедра загальнонаукових дисциплін (ЗНД). Завідувачами цих кафедр були призначені працівники Дніпропетровського гірничого інституту кандидат технічних наук Чудновський В.Ю. і кандидат фізико-математичних наук Сорокін А.Д. З березня 1964 року обов’язки декана тимчасово виконував ст. викладач Губанов Б.П., а наприкінці року на цю посаду був призначений старший науковий співробітник науково-дослідницької частини ДГУ канд. техн. наук Куліков В.В., який на цей час виконав і представив до захисту докторську дисертацію із підземної розробки рудних покладів.

У цей час на факультеті відбуваються суттєві якісні зміни не тільки у викладацькому складі, а і у подальшому розширенні навчально-лабораторної бази. Факультет придбав необхідне верстатне і лабораторне обладнання, вимірювальні і контрольні прилади, фотообладнання, лабораторні установки, моделі, реманент. У короткий термін були створені лабораторні класи теорії механізмів і машин, деталей машин, технології матеріалів, все це давало змогу ставити питання про підвищення статусу навчального закладу. Відповідно до наказу міністра вищої і середньої освіти УРСР Ю.Дадєнкова за №322 від 26 травня 1966 року загально-технічний факультет був реорганізований у Красноармійську філію ДГІ у складі двох факультетів: вечірнього і загально-технічного. В цей час місцеві партійні і державні органи ставлять питання про перепорядкування філії Донецькому політехнічному інституту. 23 червня 1966 року міністр Ю.Дадєнков видає наказ за №391 в якому зазначається: «Передати з 10 липня 1966 року Красноармійську філію Дніпропетровського гірничого інституту в підпорядкування Донецькому політехнічному інституту».

На початку 70-х років ХХ ст. Красноармійська філія представляла собою досить потужну відокремлену структуру Донецького політехнічного інституту. В 1971 році чисельність студентів досягла 1165. Підготовка фахівців велася на двох факультетах: вечірньому та загально-технічному, щорічний прийом на які в 1970 році досяг 320 чоловік. Вечірній факультет (декан ст.викладач А.Г.Дейнека) готував фахівців за трьома спеціальностями: «Технологія і комплексна механізація підземної розробки корисних копалин», «Гірнича електромеханіка та маркшейдерська справа». Кожен рік вечірній факультет випускав більше 100 гірничих інженерів. Так, у 1970 році випуск склав 120 осіб, всього ж на початок 70-х років вечірній факультет випускав 470 фахівців.

На загальнотехнічному факультеті (декан доцент В.І.Безкровний) студенти навчалися за спеціальностями: «Розробка родовищ корисних копалин», «Енергетика машинобудування і приладобудування», «Електронна техніка», «Електроприладобудування і автоматика», «Технологія продовольчих продуктів», «Будівництво», «Транспорт», «Економіка». Загальнотехнічний факультет здійснював підготовку студентів лише на першому етапі (1 – 3 курси), після чого вони продовжували навчання в інших вузах у відповідності з профілем обраної спеціальності.

На початок 70-х років загальнотехнічний факультет закінчили 1447 студентів. Майбутнім спеціалістам передавали свої знання 44 викладача, в тому числі 12 доцентів і кандидатів наук. Багато випускників, що одержали дипломи інженерів, продовжували успішно працювати на підприємствах регіону, наприклад, колишній студент філії Є.Лабзін очолив перше управління тресту „Красноармійськшахтобуд”, а П.Педик став головним інженером шостого будівельного управління цього ж тресту; саме в цей час закінчив вечірній факультет В.Юрков, відомий усій країні бригадир комплексної бригади шахти № 1 „Родинська”, Герой соціалістичної праці.

Особливість філії полягала в тому, що в ній була відсутня стаціонарна форма навчання, оскільки заняття на обох факультетах велися за вечірньою формою, це давало змогу студентам продовжувати виробничу діяльність. У той час держава всіляко стимулювала абітурієнтів, що вступали на спеціальності, які відповідали характеру їхньої роботи в народному господарстві, або мали направлення від підприємств, будов, радгоспів чи колгоспів.

У 1970 році керівництво ДПІ приймає рішення перетворити Красноармійську філію на основну базу довузівської підготовки слухачів для всього Донецького політехнічного інституту. В січні 1970 року газета „Маяк” надрукувала виступ директора філії В.Мороза на зборах активу міської партійної організації, в якому він повідомив: „З наступного навчального року філії доручено навчання слухачів на підготовчому відділенні. Це підготовчий курс інституту і у зв’язку з цим треба будівельникам тресту „Красноармійськшахтобуд” закінчити до 1 вересня 1970 року спорудження навчального корпусу і гуртожитку, щоб можна було відкрити стаціонар підготовчого відділення на 350 – 400 чоловік”. Мова йшла про завершення будівництва другого та третього навчальних корпусів, а також дев’ятиповерхового гуртожитку, адже перший, п’ятиповерховий вже не задовольняв зростаючих потреб філії у розміщенні слухачів підготовчого відділення. Адміністрації філії, місцевій владі та керівництву тресту „Красноармійськшахтобуд” вдалося впоратися з нелегкими завданнями — і ось невдовзі завідуючий підготовчим відділенням О.Ф.Агібалов напише: „У двох хороших гуртожитках проживають слухачі підготовчого відділення, що приїхали з багатьох міст області – Тореза, Горлівки, Данова, а також з Кримської, Ворошиловградської, Запорізької, Воронезької областей. Заняття проводять висококваліфіковані викладачі, такі як О.О.Романова, О.М.Павлов, Д.М.Варцаба…” У рік відкриття на підготовче відділення було прийнято 175 слухачів, в подальшому кількість яких постійно зростала.

Основу викладацького колективу філії в цей час складали працівники двох кафедр: кафедра «Технології гірничого виробництва» та кафедра «Гірничої електромеханіки». На першій працювало сім доцентів і кандидатів наук, серед них доценти І.М.Прокопенко, В.І.Безкровний, І.М.Бондаренко, М.Є.Соколов, А.Г.Дейнека. Кістяк другої складали молоді науковці-доценти кандидати технічних наук А.А.Сироватко та В.В.Вознесенський, а також досвідчені виробничники доценти О.П.Кандибей, І.І.Коваленко, ст.викладач П.О.Піскунов.

Крім штатних викладачів, до навчального процесу залучалися висококваліфіковані спеціалісти з виробництва: серед них головний геолог тресту „Красноармійськвугілля” О.І.Зінченко, маркшейдер шахти „Центральна” Б.И.Додін, головний інженер ЦЕММ В.А.Лесін, начальник відділу праці і заробітної плати тресту „Красноармійськжитлобуд” Ф.Г.Яременко.

У 1975 році на базі кафедри «Загальнонаукових дисциплін» утворюється кафедра «Загально-інженерних дисциплін», яку очолив директор філії В.Д.Мороз, а також кафедра «Фізики і електромеханіки» під керівництвом В.В.Вознесенського.

У ці роки великий внесок у розвиток філії вніс його директор доцент В.Д.Мороз. У 1978 році він перейшов на роботу до базового інституту на посаду проректора. Директором був призначений доцент М.П.Бобрик — це було надзвичайно вдале кадрове рішення керівництва ДПІ, яке надало Красноармійській філії новий потужний імпульс для розвитку.

Завдяки розташуванню Красноармійської філії ДонНТУ відносно мережі інших навчальних закладів вона поступово стає базою для абітурієнтів західних районів Донбасу. На основі Красноармійської філії ДонНТУ створювались навчально-виробничий комплекс (разом з ВО „Красноармійськвугілля”, „Селидоввугілля”, „Добропіллявугілля”, трестом „Красноармійськшахтобуд”), школа резерву гірничих інженерів, гірничотехнічний ліцей „Надія”, учбовий комплекс „Гірник” (разом з Селидівським гірничим технікумом).

У 1994 році Красноармійська філія одержала ліцензію на підготовку фахівців із семи спеціальностей і спеціалізацій як за денною, так і заочною формами навчання: „Розробка родовищ корисних копалин”, „Охорона праці у гірничій промисловості”, „Гірниче обладнання”, „Економіка підприємства”, „Менеджмент організацій”, „Облік та аудит”, „Електромеханічне обладнання енергоємних виробництв”. У 1999 році на базі Красноармійської філії розпочато роботу відділення Центру підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, працюють підготовчі курси з математики, обчислювальної техніки. З 2002 року інститут розпочав прискорену підготовку фахівців за спеціальностями: „Розробка родовищ корисних копалин” і „Гірниче обладнання”. Відкриті опорні пункти інституту на вугільних підприємствах регіону з підвищення кваліфікації.

Саме в цей час великий внесок в розвиток філії внесли доц. М.П.Бобрик, який працював директором з 1978 по 1986 рік, та к.т.н., доц.. О.К.Носач, який займав цю посаду з 1986 до 2004 року.

У регіоні існує стійкий попит на інженерів, що отримали підготовку в КІІ ДонНТУ. Розподіл спеціалістів відбувається за замовленнями державних підприємств „Красноармійськвугілля”, „Селидіввугілля”, „Допропіллявугілля”, „Павлоградвугілля”, вугільних компаній „Шахта „Красноармійська-Західна №1” і „Шахта „Краснолиманська”, Красноармійського машинобудівного заводу, заводу „Електродвигун” та ряду інших підприємств. Це стало передумовою збільшення контингенту студентів за всіма формами навчання: 1999 рік – 978 студентів всіх форм навчання, 2000 рік – 1002 особа, 2001 рік – 1034, 2002 рік – 1223, 2006 рік – 1779, 2008 рік – 1951. Така позитивна динаміка вищого навчального закладу не могла не позначитися на його статусі.

21 жовтня 2003 року відбулося засідання постійної депутатської комісії з охорони навколишнього середовища, питань освіти, охорони здоров’я, культури, молоді і спорту Красноармійської міської ради. Члени комісії одноголосно висловились в підтримку стосовно намірів адміністрації Красноармійської філії ДонНТУ щодо реорганізації філії в інститут і підготували звернення до керівництва ДонНТУ з проханням прийняти відповідне рішення (протокол № 12 від 21 жовтня 2003 року).

У 2004 році керівництво філії на чолі з директором к.т.н., доц.. М.М.Следєм звернулося з відповідним обґрунтуванням до ректора ДонНТУ проф. О.А. Мінаєва, який 1 лютого 2005 року видав наказ (№ 27-02) про перетворення Красноармійської філії ДонНТУ в Красноармійський індустріальний інститут ДонНТУ.

В червні 2005 року відбулася реорганізація внутрішньої структури інституту: на базі гірничотехнічного факультету був створений факультет „Технології і організації виробництва” у складі шести кафедр, декан – кандидат педагогічних наук, доцент Сергієнко Людмила Григорівна. У лютому 2008 року на базі факультету технології і організації виробництва створюється факультет дистантного і заочного навчання, декан – кандидат хімічних наук, доцент Придатько Світлана Павлівна.

З січня 2008 року КІІ ВДНЗ „ДонНТУ” очолює кандидат технічних наук, доцент Ляшок Ярослав Олександрович.

Після 2008 року у Красноармійському індустріальному інституті відбувся ряд реорганізацій.

З листопада 2014 року виконуючою обов’язки директора Красноармійського індустріального інституту ДВНЗ ДонНТУ призначено кандидата хімічних наук, доцента Придатько Світлану Павлівну.

З вересня 2015 року відповідно до закону «Про вищу освіту» та з метою оптимізації організаційної структури відбулося створення «Факультету технології і організації виробництва (ФТОВ).

Деканом факультету технології і організації виробництва призначено кандидата технічних наук, доцента Петеліна Едуарда Анатолійовича. На Факультеті забезпечується підготовка студентів за денною та заочною формою навчання у наступному складі кафедр:

  • геотехнології і охорони праці (ГіОП);
  • економіки і підприємства (ЕП);
  • електромеханіки і автоматики (ЕМА);
  • загальнонаукової підготовки (ЗНП);
  • інженерної механіки (ІМ);
  • менеджменту;
  • розробки пластових родовищ (РПР).

З метою виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», на підставі рішення Вченої ради університету (протокол № 4 від 27.10.2016 року), керуючись статтями 32, 33 Закону України «Про вищу освіту», Статутом університету та відповідно до наказу в.о. ректора ДВНЗ «Донецький національний технічний університет» № 04-03 від 13.01.2017 р. Красноармійський індустріальний інститут Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» перейменовано на Індустріальний інститут Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет».