Індустріальний Інститут

Бібліотека

Модест Сосенко і його спадщина 22.01.2016


asasd

Модест Сосенко і його спадщина

23 квітня 1875 року в сім’ї священника у с. Пороги Богородчанського району, Івано-Франківської обл. народився хлопчик Модест, який став одним із найталановитіших і найяскравіших художників-монументалістів у галузі новітнього українського сакрального та світського мистецтва..

З 1896-1900 Модест Сосенко успішно навчався у Краківській школі мистецтв, з 1900-1902 у Мюнхенській королівській академії мистецтв, та у Паризькій національній школі мистецтв (майстерня Леона Бонна). Визначальна роль в житті художника належить Митрополиту А. Шептицькому. Він підтримав митця у роки навчання в Мюнхені і Парижі, мова йде не лише про фінансову підтримку, а й про щире зацікавлення духовної особи навчанням М. Сосенка, його досягненнями, його поглядами на сучасний європейський мистецький процес та новітні художні тенденції. Дружні стосунки між ними продовжувались і після повернення митця в Галичину 1905 року. Якраз у цей час Митрополит закладає підвалини Церковного музею і залучає М. Сосенка до цієї благородної справи. Відтак з 1907 року художник офіційно стає працівником музею, йому доручено дві надзвичайно відповідальні ділянки роботи: збір нових експонатів і реставрація пам’яток. Свою музейну діяльність він поєднує з працею художника.

Дивує працездатність М. Сосенка, який і їздить по селах в пошуках цікавих пам’яток, і виконує оздоблювальні роботи у ряді церков Івано-Франківщини, Львівщини, Тернопільщини, займається реставрацією і малює чимало станкових творів світського і сакрального характеру.




Впродовж 1916-1918 рр. М. Сосенко перебуває на фронті в лавах австрійської армії. За ці кілька складних років художник багато працює у жанрі краєвиду, вправляється у начерках олівцем та вугіллям. Чимало творів пізнього періоду, а це, в основному, мініатюрні пейзажі Адріатичного узбережжя розгубились у вирі часу, кілька десятків творів зберігаються у фондах Національного музею у Львові. Після війни художник повернувся до Львова, постійно і серйозно хворів, але продовжував творчо працювати і навіть взяв участь у виставці сучасного галицького малярства 1919 р., яку організовано у залах Національного музею. Митрополит надалі підтримував М. Сосенка і залишався другом та поцінувачем його таланту до останнього подиху митця, який помер у митрополичих палатах на Святоюрській горі на руках у А. Шептицького 4 лютого 1920 року у віці неповних 45 років. Похований на Янівському цвинтарі у Львові. Згідно з заповітом усі його твори, архів, особисті речі стали власністю Національного музею у Львові, де вони й зберігаються до нині.

ТВОРЧИЙ СПАДОК

Портрети: Атанасія Шептицького, «Портрет дівчини» (1912), «Автопортрет» (1915).

Побутові картини: «Хлопець обідає», «Розмова», «Діти на плоті» (1913), «Трембітарі»(1914), етюди народних танців.

Пейзажі: Парижу, Карпат, Південної Далмації, «Рання весна на селі» (1903), «Будуа в сонці» (1918).

Монументальні декоративні розписи Музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові виконані головним чином за мотивами полтавських гаптів та з зображеннями народних музикантів.

Поліхромії церков: у Підберізцях біля Львова, Печеніжині, Рикові, Більчі золотому, Золочеві, Товмачі, Славську; проект поліхромії Волоської церкви у Львові.

У своїх творах, особливо на релігійну тематику, Сосенко намагався синтезувати старі візантійські основи малярства з сучасними йому мистецькими досягненнями і був новатором у цій ділянці.

М. Сосенко автор збірки «Прикраси галицьких рукописів XVI – XVII вв. Ставропігійського Музею» (видана 1923).

Твори М. Сосенка зберігаються у Львівському Державному Музеї Українського Мистецтва (близько 100 робіт), Коломийському Державному Музеї Народного Мистецтва «Гуцульщина» і в приватних колекціях.

На головну